Статьи/Новости

В этом разделе Вы можете ознакомиться с публикациями специалистов компании Polex  на актуальные правовые темы, а также прочитать новости компании

Защита прав владельцев торговых марок от контрафактной продукции (укр.)

2 октября 2013 года

Комментарий для сайта "Простоправо" от 12.08.13 г.
 
Одним з найбільш поширених та найчастіше використовуваних об’єктів інтелектуальної власності є торгові марки або знаки для товарів та послуг. У всьому світі вже зареєстровано декілька десятків мільйонів торгових марок і кожного року їх кількість істотно зростає.
Торгова марка є позначенням, що в першу чергу символізує та виокремлює якість продукції або послуг тієї чи іншої компанії серед інших учасників ринку, та є обличчям компанії, оскільки дозволяє споживачам відрізняти товари різних виробників один від одного і вибирати між конкурентними товарами.
 
Тобто вдала торгова марка є своєрідним і доволі суттєвим капіталом, можна сказати «гарантом» успіху діяльності компанії на ринку, а тому розвиток та підтримання високої репутації своєї торгової марки та продукції, що її містить, є щоденною турботою будь-якого виробника. А рекламні кампанії та інші заходи, спрямовані на створення у свідомості кола споживачів позитивного сприйняття тієї чи іншої торгової марки, потребує дуже значних сил та капіталовкладень. 
 
Але, як кажуть, «навіщо платити більше»? Приблизно так розмірковують деякі недобросовісні суб’єкти ринку, що випускають та вводять в господарський обіг свої товари із порушенням прав на зареєстровані та вже «продвинуті» іншими торгові марки. Інакше кажучи – виробляють підробки. Так, це протизаконно у більшості країн світу, але реалізація підробленої продукції приносить прибуток кожного дня, а от відповідальність за підробку настає далеко не в кожному випадку. 
 
При цьому оформлюватись підроблена продукція може різними шляхами. Наприклад, створюються майже близнюки відомих світових брендів і тоді споживачі зустрічають у продажу взуття «Reebak» чи «Hike», спортивні костюми «Addidas», парфуми «Shanel» або пральний порошок «Tids». Також при оформленні підробок можуть змінюватись фірмовий шрифт написання текстової частини торгової марки чи її графічні елементи, які при першому візуальному сприйнятті споживачем досить вдало відтворюють вигляд оригінальної торгової марки. Взагалі існує досить багато способів, якими користуються недобросовісні підприємці при оформленні неоригінальної продукції, але всі вони мають одну мету – протиправно використати відому та «розкручену» торгову марку.
 
Підроблені або контрафактні товари заподіюють дуже суттєві збитки як споживачам, які витрачають значні кошти за неякісні товари і в деяких випадках можуть навіть зазнати шкоди своєму здоров’ю або власності, так і виробникам оригінальної продукції. Перш за все псується репутація надійних товаровиробників, які заробляли її роками та витрачали для цього величезні кошти. У той час як підроблені товари часто набагато дешевші, хоч і не мають такої якості, що стає також причиною значного зниження прибутків від реалізації оригінальних товарів власників торгових марок.
 
В зв’язку з цим дуже важливо завчасно потурбуватись про належний захист торгової марки та репутації своєї компанії.
 
В Україні, як і у всьому світі, на державному та законодавчому рівнях вживаються заходи, направлені на боротьбу з підробленими товарами та їх виробниками. Власники торгових марок також мають необхідні механізми для захисту своїх порушених прав, основними серед яких є наступні: 
  • ведення постійного моніторингу порушень прав інтелектуальної власності з метою виявлення осіб правопорушників та суб’єктів, діяльність яких потенційно може призвести до порушення прав інтелектуальної власності;
  • звернення до органів Антимонопольного комітету України із заявами про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, застосування штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
  • звернення до правоохоронних органів з метою притягнення порушників до кримінальної відповідальності, застосування штрафів та конфіскації і знищення контрафактної продукції та засобів її виробництва;
  • звернення до Державної служби інтелектуальної власності України;  
  • звернення до суду із заявами та позовами з метою вжиття заходів щодо накладення арешту на контрафактні товари; припинення виробництва, ввезення та розповсюдження контрафактної продукції, у т.ч. із неправомірно зареєстрованими позначеннями, схожими до ступеня змішування із раніше зареєстрованою власною торговою маркою; припинення порушення прав інтелектуальної власності та притягнення порушників до цивільно-правової відповідальності, відшкодування завданих збитків;
  • включення об’єктів інтелектуальної власності до Державного митного реєстру з метою запобігання пропуску через митний кордон України продукції, виробництво якої було здійснено з порушенням прав інтелектуальної власності.
 
Як бачимо, методи захисту порушених прав власників торгових марок доволі  різноманітні і можуть застосовуватись як окремо, так і комплексно, що робить їх ще більш ефективними.  
 
Однак, трохи повернемось до початку і розглянемо, що саме українське законодавство визначає у якості контрафактних товарів. Так, пункт 17 статті 4 чинного Митного кодексу України містить наступне визначення: контрафактні товари – товари, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території є порушенням прав інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону. Отже контрафактні товари – це підроблені товари, суттєвою ознакою яких поміж інших є переміщення їх через митний кордон України. Відповідно перший захід, який можуть застосувати товаровиробники або офіційні дилери оригінальної продукції, це запобігання імпорту контрафактних товарів, адже саме із ввозу підробок на територію України починається порушення прав власників належним чином зареєстрованих торгових марок.
 
Але для того, щоб можна було якось реагувати на поставки контрафактних товарів, необхідно спочатку мати можливість їх виявлення. Для цього власнику торгової марки необхідно здійснити реєстрацію об’єктів права своєї інтелектуальної власності у митному реєстрі України. Порядок такої реєстрації затверджено наказом Міністерства фінансів України № 648 від 30.05.2012 р., який так і називається «Порядок реєстрації у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону».
 
Для реєстрації торгової марки у митному реєстрі необхідно надати до Міністерства доходів і зборів України, до якого увійшла державна митна служба України, пакет необхідних документів, зазначити перелік товарів, які необхідно відстежувати, та їх коди за УКТЗЕД, надати зразки або якісні фотографії оригінальних і за наявності контрафактних товарів, і вказати відомі правовласнику шляхи поставок контрафактних товарів та потенційних порушників. 
 
Реєстрація об’єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі здійснюється на півроку або на рік. При цьому реєстрація на теперішній час безкоштовна, ніякі грошові застави або інші еквівалентні гарантії не здійснюються (раніше була передбачена застава в розмірі 1000 євро).
 
Після реєстрації торгової марки в митному реєстрі всі митні органи України, у разі надходження та заявлення для митного оформлення товарів, що містять ознаки використання цієї торгової марки, зобов’язані повідомляти про надходження таких товарів власника торгової марки або його представника. При цьому окремі митні органи, за відсутності раніше отриманої інформації від правовласника та за наявності ознак можливого ознаки порушення прав інтелектуальної власності, призупиняють митне оформлення таких товарів до отримання від власника торгової марки погодження або заперечень щодо митного оформлення цих товарів. Порядок, строки та можливі наслідки цього призупинення регламентує стаття 399 Митного кодексу України.
 
Контрафактні товари можуть бути також знищені під митним контролем за спрощеною процедурою навіть до розгляду судом справи про порушення прав інтелектуальної власності по суті. Це може бути здійснено за заявою власника зареєстрованої в митному реєстрі торгової марки, про те, що відповідні товари порушують належні йому майнові права інтелектуальної власності, а також у разі надання митному органу письмової згоди власника товарів на їх знищення. Але чому власник товарів, навіть контрафактних, повинен надавати таку згоду – спитаєте ви? Тому, що у разі підтвердження факту порушення прав власника торгової марки, ці товари все одно будуть конфісковані митним органом, а крім того порушника буде притягнено до адміністративної відповідальності та накладено штраф за порушення митних правил в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000,00 грн.). Тому вигідніше дозволити знищити такі товари, оскільки в разі надання згоди на знищення цих товарів за спрощеною процедурою та за умови їх фактичного знищення, їх власник звільняється від адміністративної відповідальності.
Таким чином, митні органи України сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через її митний кордон. Саме це дозволяє відстежити серед всієї маси імпортованих товарів ту частину, яка є контрафактною продукцією, і вжити необхідних заходів для припинення дійсних та майбутніх порушень прав власників торгових марок.
 
Отже за умови щоденного зростання розповсюдження підроблених товарів, більша частина яких надходить до України із-за кордону з країн, які свідомо чи мимоволі стали світовими столицями підробок (Китай, Тайвань тощо), необхідно завчасно потурбуватись про захист оригінальних товарів та торгових марок від можливих порушень недобросовісних конкурентів, що в решті решт дозволить мінімізувати суб’єктам українського бізнесу фінансові витрати та збитки.
 
 

Читать полностью

Актуальный документ: ходатайство в АМКУ

2 октября 2013 года

"Юридическая практика" № 35 (818) от 27.08.13 г. 
Загрузить статью
На текущий момент, руководство предприятия привыкло к периодическим запросам различных государственных органов относительно представления различной информации, сведений, пояснений. Это в большинстве случаев могут быть письма налогового органа (территориального управления Миндоходов), ОБЭП и даже СБУ. Нередко к предприятию за предоставлением информации обращаются органы Антимонопольного комитета Украины (далее – АМКУ).
Стоит отметить, что впервые получив такой запрос, возникает недоумение относительно того, каким образом деятельность предприятия коснулась полномочий АМКУ, если нет нужды согласовывать концентрацию, а сама деятельность предприятия на рынке никак не может считаться монопольной. Между тем, такой запрос отнюдь не означает, что предприятие нарушило конкурентное законодательство или «поставлено на карандаш» в АМКУ, - нередко запросы направляются в связи со сбором самим Комитетом или его территориальными управлениями информации по определенной отрасли (торговля хлебобулочными изделиями, перевозки, складское хранение и т.п.). В запросе может фигурировать ссылка на «поручение АМКУ» по сбору сведений, или указываться на расследование Комитета по делу другого предприятия. 
 
Стоит заметить, что применительно к информационным запросам АМКУ крайне неэффективна позиция отмалчивания, «отписок» или отказов в представлении запрошенных сведений. Поясним почему. В рамках предоставленных ст. 22 Закона «Об антимонопольном комитете Украины» от 26.11.1993 г. № 3659-XII, распоряжение, решения и требования органа Антимонопольного комитета Украины обязательны для выполнения в определенные ими сроки, если иное не предусмотрено законом. Дополнительно следует отметить, что в соответствии с нормами ст. 221 Закона субъекты хозяйствования обязаны по требованию органов самого АМКУ, его территориальных управлений, главы территориального управления и уполномоченных сотрудников, документов, информации, пояснений (в т.ч. информации с ограниченным доступом и банковскую тайну). При этом Закон устанавливает, что органы АМКУ могут запрашивать таковую информацию разово, либо требовать ее периодического представления. 
То есть, право потребовать пояснения/информацию у предприятия, у АМКУ и его органов безусловно есть. Причем нередкие попытки предприятий отказать, ссылаясь на Закон Украины «О разрешительной системе в сфере хозяйственной деятельности» от 06.09.2005 г. № 2806-IV некорректны, поскольку сам закон не регулируют отношения в сфере защиты конкуренции. Поэтому давать пояснения/информацию органам АМКУ в запрошенном объеме нужно. Проблема состоит в том, что Закон не устанавливает минимальных сроков для подготовки такого ответа, и, зачастую он должен быть предоставлен в крайне сжатые сроки (иногда два-три дня). В своем письме от 28.05.2002 г. № 21-15/01-2527, № 43/01, АМКУ обратил внимание территориальных органов на разумность в установлении сроков для ответа, но на практике это не всегда происходит (да и на самом предприятии может временно отсутствовать работник, ответственный за данный участок). Поскольку превышение установленного срока для ответа чревато санкциями согласно с п. 13 ч. 1 ст. 50 Закона Украины «О защите экономической конкуренции» от 11.01.2001 г. № 2210-III, то предприятие может пойти по пути ходатайствования о продлении сроков для предоставления информации. 
 
Несмотря на то, что прямо нормами Закона это не предусматривается, органы АМКУ на практике иногда идут предприятию навстречу, позволяя увеличить срок для представления информации. 
При подготовке ходатайства следует строить аргументацию на невозможности дать ответы в сроки, установленные АМКУ (если они действительно сжатые) и просить об их продлении. Ходатайство нужно подавать до истечения предельного срока, с тем, чтобы в случае негативного ответа по нему, предприятие успело подготовить ответ (если это конечно возможно) в сроки, установленные АМКУ.

Читать полностью

Показать ещё

1 57 58