Практика применения международно-правовых стандартов в области защиты прав человека

Специалисты компании POLEX осуществлят тематический подбор и анализ универсальных и региональных международно-правовых стандартов в области прав человека и практики их применения, а также подготовят заявление в Европейский суд по правам человека (Совет Европы) и Комитет по правам человека (ООН).

Подготовка обращений в Комитет по правам человека (ООН)

- Изучения материалов дела и подготовка заключения по вопросу возможной приемлемости.
- Подготовка обращения в Комитет по правам человека Организации объединенных наций
- Комплексное сопровождение

Защита интересов в Европейском суде по правам человека (Совет Европы)

- Тематический подбор и анализ универсальных и региональных международно-правовых стандартов в области прав человека и практики их применения для использования в национальных административных и судебных органах
- Консультирование относительно наличия правовых оснований для обращений в Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ), в том числе и на предмет соблюдения условий приемлемости заявления.
- Представительство интересов в Европейском суде по правам человека, разработка и подача жалобы.
- Ведение переписки с ЕСПЧ
- Дополнительные меры защиты прав в пределах национальной юрисдикции на основании решения Европейского суда по правам человека.

ЕСПЧ – последняя надежда?

4 июня 2019 года / автор: Щекин Ю.В.

     Опыт многолетней практики свидетельствует, что обращение в Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ) – это та последняя надежда, которая вдохновляет человека, не нашедшего справедливости в своём государстве, на дальнейшую борьбу, и без преувеличения придаёт ему смысл жизни. Это последняя соломинка, ухватив которую пострадавшее лицо представляет её мощным стальным тросом, который волшебно вытянет его из трясины изматывающих судебных тяжб, и ЕСПЧ словно солнечным лучиком озарит его путь веры в торжество верховенства права.

      Будем разочаровывать – это не так. Вернее, не совсем так. Действительно, ЕСПЧ изначально был призван способствовать обеспечению справедливого рассмотрения дел национальными судами через формирование единых международно-правовых стандартов. И за десятилетия своей деятельности он, вне всяких сомнений, достиг значительных успехов. Однако, реальность такова, что вал обращений из государств – членов Совета Европы столь стремительно увеличился и продолжает постоянно увеличиваться, что Суд, скажем прямо, не справляется с такой нагрузкой.

        Это не могло не сказаться на эффективности работы его Секретариата. Плоды его деятельности иногда столь чудовищны, что невольно закрадываются, мягко говоря, нехорошие подозрения. Юристов, практикующих с ЕСПЧ, уже мало удивляет, что нередко решения о неприемлемости жалоб принимает один из клерков Суда (по крайней мере, так следует из присылаемых отписок); что решения о неприемлемости поданной жалобы никогда не обоснованы, а это прямо противоречит самой практике Суда по применению ст. 6 ЕКПЛ (право на справедливое правосудие); что Секретариат может просто «забыть» зарегистрировать жалобу, а потом спустя 10-12 месяцев, когда ему напомнят о ней, пришлёт отписку очень сомнительного содержания и т.д. и т.п. Думаем, не стоит указывать, насколько такая «работа» Секретариата влияет на имидж и самого Суда, и Совета Европы в целом.

         Так, собственно, недавно юристам нашей компании пришлось разбирать похожую ситуацию, когда недовольство клиента деятельностью ЕСПЧ столь зашкаливало, что мы невольно почувствовали себя ответственными не только за добросовестное обеспечение европейского правосудия, но и за верховенство права вообще. В связи с этим мы считаем необходимым сделать ряд пояснений для наших нынешних и будущих клиентов, если им было отказано в рассмотрении дела в ЕСПЧ уже на стадии подачи жалобы.

        Первое и главное. Лично Вам вряд ли удастся убедить ЕСПЧ вернуться к рассмотрению жалобы. Отписки Суда, как правило, содержат формулировки такого рода:

     «Настоящее решение является окончательным и не подлежат обжалованию ни в Суде, включая Большую Палату, ни в каком-либо ином органе. По этой причине прошу с пониманием отнестись к тому, что Секретариат не сможет предоставить Вам дополнительные разъяснения о ходе рассмотрения Вашего заявления Комитетом, а также ответить на Ваши последующие письма касательно решения, вынесенного Судом по Вашему делу. Суд более не будет отправлять Вам документы, относящиеся к Вашему заявлению. В соответствии с директивами Суда Ваше досье будет уничтожено по истечении одного года с момента принятия данного решения».

       Увы, такого рода отписки в практике ЕСПЧ весьма стандартны.

     Второе. Гипотетическая возможность бороться дальше есть, но она слишком гипотетическая. По крайней мере, практика по ней нам неизвестна. Да и, как правило, сами клиенты воспринимают её весьма скептически, особенно учитывая восторженно европейский выбор официальных властей Украины.

        Объясняем. Это путь понуждения МИД Украины к защите Ваших нарушенных прав за рубежом. На профессиональном языке это называется дипломатической защитой. Согласно п. 1 (3) ст. 6 Закона Украины «О дипломатической службе» № 2449-VIII от 7 июня 2018 г. одной из основных задач органов дипломатической службы Украины является защита прав и интересов граждан и юридических лиц Украины за рубежом. ЕСПЧ – это один из органов Совета Европы, который, как субъект международного права несёт ответственность за надлежащее соблюдение обязательств по Конвенции.

        Таким образом, если из материалов следует, что обоснование отказа не соответствует нормам Европейской конвенции о защите прав и основных свобод 1950 г. (что и есть её нарушение), Вы можете требовать у МИДа защиты нарушенных за рубежом Ваших прав путем обращения к Совету Европы (а ЕСПЧ – один из его органов), с требованием устранить нарушение и обеспечить справедливое и беспристрастное рассмотрение дела.

          Предупреждаем, что одним из возможных препятствий будет норма ст. 55 Конвенции, предусматривающая отказ государств – участников Конвенции от иных средств урегулирования споров. Но здесь уже вопрос её толкования. Как известно, текстуальное и прецедентное содержание Конвенции – это две большие разницы. ЕСПЧ сам выработал свои собственные принципы толкования, значительно отличающиеся от принципов толкования других международных договоров (ст. 31-33 Венской конвенции о праве международных договоров 1969 г.), и при этом однозначно не указал, что они относятся только к одним разделам Конвенции, но не относятся к другим… Короче, мы знаем куда дышло поворачивать и если Вы готовы не только использовать практику, но и создавать её, POLEX готов предоставить Вам такую возможность.

Щёкин Ю.В.

Успішне застосування рішення Європейського суду з прав людини по справі «Щокін проти України» при захисті клієнта у податковому спорі.

20 мая 2019 года / автор: АнастасияОвчаренко

   Слід зазначити, що частиною 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

   Справа «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), позивачем за якою є доктор юридичних наук Щокін Ю.В., один з провідних спеціалістів команди POLEX за практикою Міжнародне право (детальніше тут: https://polex.ua/news/kompaniya-polex-otkryivaet-novoe-napravlenie-uslug-public-consulting-v-mezhdunarodnom-prave ), є христоматійною та успішно використовується платниками податків та судами вже багато років.

       Так, адвокати Polex успішно представили інтереси клієнта — крупного сільськогосподарського виробника у спорі з ДФС щодо донарахуванн понад 95 000 грн. майнового податку. Постійний клієнт компанії POLEX -юридична компанія, крупний виробник сільськогосподарьскої продукції, звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі понад 95 000 грн (як донарахування сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо будівель свинарників, коровників, розподільників та інкубаторів, що належать позивачу на праві власності.

       Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що належні позивачу будівлі тваринництва» (свинарники та коровники, розподільники), а також будівлі для птахівництва (інкубатори) використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності для вирощування птахів та худоби, а відтак, згідно з п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України на ці будівлірозповсюджується пільга у справлянні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв’язку із чим нарахування податку є протиправним. Так, згідно з п. «ж» п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

       Відповідач, ГУДФС у Харківській області, з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень зазначивши, що до належної особі будівлі не застосовується пільга зі сплати податку на нерухоме майно, оскільки така пільга передбачена виключно стосовно фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку четвертої групи, яким позивач не є. При цьому ГУДФС посилалався на норму Податкового кодексу України (п. 14.1.235 ст. 14) , що містить визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно у контексті застосування спеціального режиму оподаткування результатів господарської діяльності платника.

        Однак позивач посилався на застосування норм Закону України «Про сільськогосподарський перепис» у силу якого позивач все ж таки підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника.

       При цьому в огрунтуванні своєї позиції щодо можливості застосуванння норм неподаткового закону при визначенні термінів позивач посилався на рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), а також рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

        Враховуючи обгрунтовані доводи адвокатів позивача у тому числі про те, що оскільки національний законодавець звільнив від оподаткування будівлі сільськогосподарського призначення для осіб із статусом сільськогосподарських товаровиробників, то суд не вбачив жодних перешкод для поширення дії цього правила на інших осіб, котрі у законний спосіб одержують дохід від продажу власно створеного сільськогосподарського товару (тобто від ведення діяльності у сфері сільського господарства) та прийняв рішення на користь платника податків.

           Таким чином адвокатами компанії РOLEX було доведено факт порушення владним субєктом прав та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин та судом було визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення — рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.